РДУГАС вигорання
- Ольга Лузан
- 15 лип.
- Читати 4 хв
Оновлено: 16 лип.
Вигорання у людей з РДУГ і РАС: як жити, щоб не «згоріти»?
Люди, які мають РДУГ, РАС або поєднання двох цих нейронетиповостей (РДУГАС), схильні до вигорання більше, ніж нейротипові люди. В чому відмінність вигорання при розладі аутичного спектру та розладі дефіциту уваги й гіперактивності (або й поєднанні цих двох)? Що робити, щоб не вигоріти, і як відновлюватися, якщо це вже сталося?
Що таке вигорання
«Вигорання — фізичне, емоційне або ментальне виснаження, що супроводжується зниженням мотивації, погіршенням продуктивності та поганим ставленням до себе та до інших».
(Визначення Американської психологічної асоціації).
Вигорання зазвичай настає внаслідок екстремальних і тривалих фізичних або розумових навантажень і надмірної роботи. Якщо людина не зупиняється, не дає собі перепочити, то стрес та напруга рано чи пізно даються взнаки.
Вигоріти може будь-яка людина. Але для нейронетипових людей ризики того, що це станеться, є вищими через їхні особливості.
При РАС вигоранню можуть сприяти:
- надмірне сенсорне навантаження;
- маскінг — потреба приховувати свої особливості;
- надмірна або стресова соціальна взаємодія;
- зміни у звичній рутині.
При РДУГ вигоріти можна через:
- труднощі з виконавчою функцією;
- високі очікування від себе, перфекціонізм;
- нерозуміння та відсутність підтримки з боку оточення.
Тож для людей з РДУГ і РАС повсякденні стреси можуть бути особливо виснажливими, а їхнє накопичення вести до вигорання швидше, ніж у нейротипових людей.
Вигоріти можна швидко, але й непомітно. Навіть для себе
У нейронетипових людей вигорання може відбуватися непомітно для них самих через знижену чутливість до своїх внутрішніх станів.
Часто люди з РДУГ, РАС та РДУГАС гірше, ніж нейротипові люди, відчувають втому, голод, спрагу, фізичний дискомфорт. Вони можуть довго не розпізнавати ці сигнали, а також сигнали стресу і сенсорного перенавантаження — аж поки ті не стануть дуже інтенсивними або не перейдуть у кризовий стан.
Наслідок? Людина продовжує працювати і навантажувати себе, поки не дійде до критичної точки.
Крім того, при РДУГ ризик вигорання є вищим через гіперфокус. Сконцентрувавшись на чомусь приємному або цікавому, людина може втрачати відчуття часу та ігнорувати свої потреби й сигнали втоми, а значить, виснажуватися понад міру.
Нейронетипові люди можуть «маскувати» своє вигорання
Люди з РДУГ, РАС та РДУГАС часто змушені маскувати свої особливості й приховувати симптоми. Тож і вигорання у них може бути не таким помітним, як у нейротипових людей. Навіть на межі виснаження людям з РДУГ, РАС та РДУГАС вдається інколи виглядати спокійними та функціональними.
Внаслідок цього організм може працювати далеко за межами своїх можливостей, доки не настане повне виснаження.
Вигоріти можна не лише на роботі, а й вдома: від батьківства
Батьківство й материнство можуть бути особливим викликом для нейронетипових людей:
- Батько або матір через нейронетиповість можуть мати вищу сенсорну чутливість та/або труднощі з емоційною саморегуляцією;
- є досить високі шанси, що діти у нейронетипових батьків теж нейронетипові, а значить, мають специфічні потреби, які можуть вступати в конфлікт з потребами батьків (наприклад, гіперактивна дитина з РДУГ у сенсорно чутливої матері чи батька з РАС);
- батьки часто не мають встановленого діагнозу, поки не приходять до лікаря, щоб діагностувати дітей — а значить, не зважають на свої особливості і вимагають від себе більше, ніж насправді можуть зробити.
Нейронетиповим батькам доводиться нести потрійне навантаження: справлятися і з викликами своєї нейронериповості, і з викликами повсякденного життя, і з завданнями батька або матері (імовірно, нейронетипової) дитини.
Як виглядає вигорання у нейронетипових людей
У людей з РДУГ, РАС та РДУГАС вигорання може виглядати як втрата функцій та регресія навичок.
Наприклад:
- імпульсивність зростає;
- здатність регулювати свої емоції знижується;
- людина гірше справляється з роботою та повсякденними завданнями (інколи може навіть втрачати набуті навички самоорганізації, самообслуговування і так далі);
- підвищена чутливість до стимулів;
- погіршення пам’яті та концентрація.
А ще людина в такому стані може втратити здатність маскуватися й приховувати свою нейронетиповість. Хороша новина: це може призвести до першого звернення до спеціаліста з ментального здоров’я, а як наслідок — до діагностики та усвідомлення й врахування в подальшому своїх особливостей.
Що робити, якщо вигорів?
«Ліки» від вигорання:
- відпочинок;
- зниження вимог до себе;
- зменшення числа зовнішніх подразників/стимулів та спілкування.
При вигоранні важливо зупинити надмірну стимуляцію, прибрати подразники, які вас виснажують. Від яскравого сонця сховатися за шторами або за темними окулярами, від занадто гучних звуків вдягнути беруші або навушники із шумоподавленням. Якщо вас виснажують людні місця, уникати їх. Дати собі відновитися без зайвих стимулів.
Потрібно відновити задоволення своїх базових потреб — налагодити сон (це особливо важливо), харчування, гігієну. Для цього можна створити собі міні-рутини вранці й ввечері: приміром, лягати спати не пізніше певної години, а вранці обов’язково снідати, а не лише пити каву.
Відпочинок при відновленні від вигорання має бути цілеспрямованим і запланованим, навіть якщо це суперечить вашому внутрішньому прагненню бути продуктивним.
Якщо це можливо, дуже добре було би знизити вимоги до себе, мінімізувати зобов’язання та передати частину завдань іншим людям, хоча би на час відновлення.
Намагайтеся в цей час більше піклуватися про себе.
Що робити, щоб не вигорати надалі?
Зрозуміти: якщо ви вигоріли, значить, щось у роботі або батьківстві було організоване не найкращим чином.
Проаналізувати, що саме, і спробувати це змінити.
Профілактика вигорання полягає перш за все в розширенні своєї усвідомленості:
- щодо причин вигорання;
- щодо його тригерів;
- ознак наближення вигорання
- та своїх енергетичних лімітів.
Доведеться зрозуміти: ваші сили не безмежні. Більше того: у людей з РДУГ, РАС та РДУГАС вони часто можуть бути меншими, ніж у нейротипових людей. А частина ресурсу при цьому ще йде на компенсацію своїх нейроособливостей.
Профілактика вигорання передбачає встановлення та відстоювання своїх кордонів: відмову від нових зобов’язань, вміння говорити про свої потреби, за необхідності — обмеження соціальних контактів.
Цей процес може бути не дуже швидким. Він вимагає терпіння, самоспівчуття, а часто — і перебудови життя для того, щоб створити для себе більш підтримуюче середовище.
Та результат — можливість працювати без виснаження й виховувати дітей без зривів — того вартий.
Посилання на використані джерела:
Стаття в рамках проекту «Протокол РДУГАС в in;re», новини у нас в інстаграмі незабаром