Здаватися «нормальним»: Чому люди з РДУГ змушені приховувати свої симптоми

Що таке маскінг і чому він виникає?

Маскінг – це стратегія, яку люди з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю (РДУГ) використовують для того, щоб приховати або компенсувати свої симптоми, аби відповідати суспільним очікуванням. Маскінг може проявлятися у школі, на роботі, в соціальних взаємодіях та навіть у сімейному колі.

Люди починають маскувати симптоми РДУГ через страх осуду, небажання виділятися або через пережитий негативний досвід (Power, 2024). Нерідко цей процес починається ще в дитинстві, коли вчителі або батьки негативно реагують на "непосидючість", "відволікання" чи "забудькуватість" дитини, змушуючи її розробляти тактики приховування своєї справжньої поведінки.

Нерозуміння симптомів РДУГ

Одна з основних причин, чому люди з РДУГ починають маскувати свої симптоми, – це нерозуміння їхнього стану оточенням. Багато учасників досліджень повідомляють, що інші часто неправильно інтерпретують їхню поведінку (Power, 2024). Наприклад:

• Труднощі із зосередженням під час розмови можуть здаватися співрозмовнику незацікавленістю або байдужістю.

• Забудькуватість часто сприймається як неповажне ставлення чи пріоритетність інших справ, хоча насправді це наслідок когнітивних особливостей РДУГ.

• Імпульсивні висловлювання можуть виглядати як грубість, хоча насправді людина не встигає обробити слова перед тим, як їх вимовити.

Як проявляється маскінг?

Маскінг може мати різні прояви, залежно від того, у якому середовищі перебуває людина. Ось кілька поширених прикладів:

1. Академічний маскінг

• Надмірна компенсація – людина витрачає години на навчання, переписує конспекти по кілька разів або надмірно покладається на списки та нагадування, щоб приховати труднощі з організацією.

• Постійний контроль над собою – студент чи учень старанно сидить нерухомо на уроці, стискаючи руки або ховаючи їх під парту, щоб не проявляти гіперактивність.

• Створення "ідеального" образу – багато людей з РДУГ намагаються бути "відмінниками", щоб уникнути критики за невдачі.

2. Соціальний маскінг

• Імітація поведінки інших – людина може копіювати манери, стиль розмови або навіть інтереси свого оточення, щоб здаватися "нормальною".

• Пригнічення імпульсивних реакцій – людина свідомо уповільнює свою мову, стримує емоції або намагається не перебивати інших, хоча це дається їй дуже складно.

• Перебільшене зосередження на соціальних нормах – перед кожною розмовою людина ретельно продумує свої слова або аналізує кожну взаємодію після її закінчення, щоб уникнути "дивної" поведінки.

3. Маскінг на робочому місці

• Надмірна багатозадачність – людина бере на себе занадто багато завдань, щоб довести свою працездатність.

• Прокрастинація, замаскована під "підготовку" – замість того, щоб одразу виконувати завдання, людина витрачає багато часу на підготовку, списки та планування, щоб уникнути безпосередньої роботи.

• Виснажливий перфекціонізм – людина перевіряє кожен електронний лист кілька разів, хвилюється через незначні помилки і намагається довести роботу до ідеалу, щоб уникнути критики.

Як маскінг впливає на людей з РДУГ?

Дослідження показують, що тривале застосування маскінгу має наслідки для психічного здоров’я (Power, 2024). Деякі з основних проблем включають:

• Емоційне виснаження – постійний контроль над своєю поведінкою вимагає значних зусиль, що може призводити до хронічної втоми.

• Зниження самооцінки – людина починає відчувати, що її справжнє "я" є неприйнятним для суспільства.

• Тривожність і депресія – страх бути "викритим" або "недостатньо хорошим" може викликати психоемоційні труднощі.

Суспільні упередження щодо РДУГ та їх вплив

Стереотипи про РДУГ включають сумніви щодо валідності діагнозу, скептицизм щодо медикаментозного лікування та уявлення про людей з РДУГ як тих, на яких не можна покластися (Mueller et al., 2012). Попередні якісні дослідження вказують, що дорослих із цим розладом можуть не сприймаюти серйозно (Lefler et al., 2016; Schrevel et al., 2016; Watters et al., 2018). Через це багато людей приховують свою діагностику, побоюючись стигматизації (Hansson Halleröd et al., 2015; Toner et al., 2006; Waite & Tran, 2010; Young et al., 2008).

Що може допомогти людям, які мають РДУГ?

• Пошук підтримки: Звернення до фахівців, участь у групах підтримки та спілкування з іншими людьми з РДУГ можуть допомогти зменшити відчуття ізоляції та надати корисні стратегії подолання труднощів.​

• Прийняття власної унікальності: Розуміння того, що СДУГ є частиною індивідуальності, і що не потрібно відповідати всім соціальним очікуванням, може сприяти підвищенню самооцінки та зниженню потреби в маскуванні.

• Заохочувати відкритість щодо невидимих розладів – щоб люди не боялися говорити про свої труднощі.

Маскінг є поширеним явищем серед людей з РДУГ, який розвивається через соціальні очікування, академічний тиск та страх бути відкинутим. Хоча маскінг може допомогти адаптуватися до суспільних вимог, він також може ставати надмірним і проявлятися занадто часто, що має негативні наслідки для психічного здоров’я. Щоб люди з РДУГ могли повністю розкрити свій потенціал, необхідно змінювати суспільне ставлення, підтримувати нейрорізноманітність та створювати простір, де кожен може бути собою без страху осуду.

Посилання на використані джерела:

1. Power, A. (2024). A qualitative exploration of adult ADHD: Masking, academic and psychosocial self-concept and functioning (Bachelor’s dissertation). Dun Laoghaire Institute of Art, Design and Technology.

2. Ginapp, C. M., Greenberg, N. R., Macdonald-Gagnon, G., Angarita, G. A., Bold, K. W., & Potenza, M. N. (2023). The experiences of adults with ADHD in interpersonal relationships and online communities: A qualitative study. SSM - Qualitative Research in Health, https://doi.org/10.1016/j.ssmqr.2023.100223.